Череп людини будова анатомія

Череп людини будова анатомія

Contents

  • 1 Загальні дані
  • 2 Будова скелета
    • 2.1 Скелет голови (череп)
    • 2.2 Скелет тулуба
    • 2.3 Скелет кінцівок
  • 3 Значення скелету
  • 4 Хвороби скелету

Скелет дорослої людини складається приблизно з 200—210 кісток, хоча на початку життя їхня кількість становить 265—270. З розвитком організму деякі кістки зростаються, тому і кількість поступово зменшується.

Скелет людини складається з 3 частин: скелету голови (черепа), тулуба та кінцівок. До складу скелету тулуба відносяться хребет та грудна клітка. В склад скелету кінцівок входять верхні та нижні кінцівки, а також їхні пояси.

Скелет голови (череп) Edit

Череп людини складається з 2 відділів:

  • мозковий — утворений 8 кістками (парні скроневі та тім’яні кістки, непарні лобова, потилична, клиноподібна та решітчаста;
  • лицьовий — утворений 15 кістками (парні верхньощелепні, носові, слізні, виличні, піднебінні, нижньоносові, а також непарні нижньощелепна, леміш, під’язикова).

Потилична кістка має великий потиличний отвір, через який порожнина черепа з’єднана із спинномозковим каналом. У скроневій кістці є отвір зовнішнього слухового проходу. У кістках основи черепа є також дрібні отвори, через які проходять черепно-мозкові нерви та кровоносні судини.

Скелет тулуба Edit

Скелет тулуба людини складається з 2 частин — хребет та грудна клітка.

Хребет людини утворений 33-34 хребцями, поділеними на 5 відділів:

  • шийний відділ (7 хребців) — перший хребець (атлант) з’єднує хребет з черепом;
  • грудний відділ (12 хребців) — від кожного хребця відростає пара ребер;
  • поперековий відділ (5 хребців)
  • крижовий відділ (4-5 хребців) — хребці зрослись в одну кістку
  • куприковий відділ (4-5 хребців)

Кожен хребець складається з тіла та дуги, від якої відходять декілька відростків. Тіло хребців і дуги складають хребцеві отвори, які утворюють хребетний канал, де міститься спинний мозок. Хребці з’єднуються між собою за допомогою волокнистого хряща, що надає хребту гнучкості та еластичності.

Грудна клітка утворена ребрами та грудниною. Людина має 12 пар ребер, з яких перші 7 пар з’єднані безпосередньо з грудниною, наступні 3 прикріплюються до хрящів вищих ребер, а останні 2 пари розташовані вільно. Груднина розташована попереду грудної клітки і виконує важливу функцію — скріплює ребра між собою.

Скелет кінцівок Edit

Людина має 2 пари кінцівок — пару верхніх та пару нижніх. Верхні кінцівки називаються руками, а нижні — ногами.

Скелет верхніх кінцівок складаються з 2 частин:

  • пояс верхній кінцівок — утворений парними кістками лопаток та з’єднаних з ними ключицями;
  • вільні верхні кінцівки — утворені з 3 відділів:
    • плече — утворене плечовою кісткою, з’єднаною з лопаткою;
    • передпліччя — утворене ліктьовою та променевою кістками;
    • кисть — утворена кістками зап’ястка, п’ястка та фаланг пальців руки.

Скелет нижніх кінцівок складається з 2 частин:

  • пояс нижніх кінцівок — утворений парними тазовими (зрослі лобкові, сідничні та клубові кістки) та крижовою кістками;
  • вільні нижні кінцівки — утворені з 3 відділів:
    • стегно — утворене стегновою кісткою;
    • гомілка — утворена великою та малою гомілковою кістками;
    • стопа — утворена кістками заплесна (разом з п’ятковою кісткою), плесна та фаланг пальців ноги.

Скелет людини виконує важливі функції в процесах життєдіяльності. Насамперед, хребет та скелет кінцівок виконують опорно-рухові функції. Завдяки хребту людина має поставу. Череп захищає від пошкоджень головний мозок людини, а хребет — спинний мозок. Грудна клітка прикриває важливі внутрішні органи — серце та легені. Позад груднини знаходиться вилочкова залоза, яка відповідає за імунітет людини. Тазові кістки оберігають від пошкоджень важливі репродуктивні органи.

Хребет природно має 4 вигини — шийний та поперековий відділи спрямовані вперед, а грудний та крижовий назад. Але в молодому віці хребет має здатність викривлятись. Серед поширених хвороб хребта виділяють:

  • сколіоз — викривлення вбік;
  • кіфоз — викривлення назад;
  • лордоз — викривлення вперед.

Досить важливою хворобою людини є плоскостопість — зниження склепіння кісток стопи, що призводить до великої болі, тяжкості ходіння та затискання кровоносних судин.

1.Череп як кістяк голови.

2.Мозковий та лицевий череп.

3.Особливості будови кісток черепа.

4.З’єднання кісток черепа.

У скелеті людини розрізняють скелет тулуба, скелет голови, скелет верхньої кінцівки та скелет нижньої кінцівки. У скелеті дорослої людини нараховують більше 200 кісток, з них 23 кістки складають череп, 26 – хребетний стовп, 25 – грудну клітку, 64 – скелет верхніх кінцівок, 62 – скелет нижніх кінцівок.

Кістковий скелет людини поділяють на осьовий скелет (череп, хребтовий стовп, грудна клітка) і додатковий, до якого належать кістки верхньої та нижньої кінцівок. Скелет виконує функції опори, руху, захисту внутрішніх органів, біологічну функцію. Опорна функція скелету полягає в тому, що він підтримує м’які тканини, що кріпляться до нього, утворює стінки порожнин, в яких знаходяться внутрішні органи, надає тілу відповідної форми і положення в просторі. Функція руху обумовлена тим, що кістки скелета відіграють роль важелів, які приводяться до руху при скорочені прикріплених до них м’язів. Захисна функція здійснюється шляхом утворення кісткових порожнин –утворюючи порожнини (черепу, грудну, тазову та ін.), кістки захищають внутрішні органи від пошкоджень та інших впливів навколишнього середовища. Біологічна функція пов’язана з участю скелета в обміні речовин та з кровотворною функцією кісткового мозку.

Скелетом голови є череп (сranium); він вміщує та захищає головний мозок та органи чуття, пов’язані з головним мозком, до нього прикріплюються початкові відділи дихальної та травної систем. Згідно з цим череп поділяється на мозковий череп та лицевий череп. Межа між цими відділами проходить по надорбітальному краю, виличній кістці і лінії до зовнішнього слухового отвору.

У мозковому черепі розрізняють склепіння і основу. Мозковий череп складається з восьми кісток – парних і непарних. До парних відносяться вискова (скронева) та тім’яна кістки, до непарних – лобова, потилична, решітчаста, клиноподібна.

Лобова кістка утворює передню частину склепіння черепа, складається з лобової луски, носової та двох орбітальних частин. Лобова луска розташована майже вертикально, її верхній край з’єднується з тім’яними кістками, нижній – з клиноподібною кісткою. У товщі лобової луски знаходиться повітроносна лобова пазуха. Між двома орбітальними частинами є виїмка, заповнена решітчастою кісткою; орбітальні частини розташовані горизонтально, нижніми ввігнутими поверхнями обернені в очні ямки, верхніми – в порожнину черепа, задні краї з’єднуються з клиноподібною кісткою.

Тім’яна кістка утворює верхньобокову частину склепіння черепа, розташована між лобовою та потиличною кістками. Її передній край з’єднується з лобовою кісткою, задній – з потиличною, медіальний – з однойменною парною кісткою, латеральний – з лускою вискової кістки.

Вискова кістка утворює основу та бокову частину склепіння черепа, розташована між тім’яною, клиноподібною та потиличною кістками, обмежує зовнішній слуховий отвір, утворює суглоб з нижньою щелепою (висково-нижньощелепний). Вона складається з лускоподібної, барабанної та кам’янистої (піраміда) частин. Лускоподібна частина – бокова частина склепіння черепа, від неї відходить виличний відросток, який з’єднується з виличною кісткою. Барабанна частина утворює передній, нижній та задній краї зовнішнього слухового отвору, продовженням якого є зовнішній слуховий хід, що досягає барабанної порожнини. Кам’яниста частина (піраміда) має форму піраміди, входить до основи черепа, являється кістковим сховищем для органів слуху та визначення положення тіла в просторі (вестибулярний апарат).

Читайте также:  Нимесил кто производитель

Клиноподібна кістка утворює центральну частину основи черепа, межує спереду з лобовою і решітчастою кістками, ззаду – з потиличною. Складається з тіла, малих крил, великих крил, крилоподібних відростків. У тілі кістки є повітроносна порожнина (клиноподібна пазуха), вона поділяється перегородкою на дві половини, які отворами з’єднуються з носовою порожниною. На верхній (мозковій) поверхні тіла кістки по серединній лінії є заглиблення – турецьке сідло, на дні якого у ямці знаходиться гіпофіз, залоза внутрішньої секреції. На передній поверхні тіла, що входить до задньої стінки носової порожнини, є гребінь, який з’єднується спереду з перпендикулярною пластинкою решітчастої кістки. У крилах і відростках є канали, отвори, щілини, через які проходять кровоносні судини, нерви; між малими і великими крилами знаходиться верхня очна щілина, яка з’єднує порожнину черепа з очними ямками.

Потилична кістка утворює задню та нижню стінки черепа, входить до складу і склепіння черепа і його основи; складається з чотирьох частин, що обмежують великий потиличний отвір – тіла, потиличної луски, двох латеральних (бічних) частин. Через великий потиличний отвір порожнина черепа з’єднується з хребтовим каналом, через нього проходять спинний мозок, судини, нерви. Тіло кістки знаходиться спереду великого потиличного отвору та з’єднується з клиноподібною кісткою. Потилична луска розташована вверх від великого потиличного отвору, верхній її край з’єднується з тім’яними кістками, нижній – з висковими. На нижніх поверхнях латеральних частини розташовані потиличні виростки для з’єднання з першим хребцем – атлантом.

Решітчаста кістка бере участь в утворенні основи черепа, стінок очних ямок та носової порожнини, складається з решітчастої і перпендикулярної пластинок та решітчастого лабіринту. Решітчаста пластинка замикає вирізку між орбітальними частинами лобової кістки, має багато (30–40) невеликих отворів, через які проходять нюхові нервові волокна, судини. Перпендикулярна пластинка розташована вниз від решітчастої, складає передньоверхній відділ кісткової перегородки носа; знизу до неї прикріплюється леміш, з боків – решітчастий лабіринт. Решітчастий лабіринт складається з великої кількості повітроносних комірок, які з латеральної (очної) сторони закриті тонкою орбітальною пластинкою, а з боку перпендикулярної пластинки (медіальна сторона) утворюють верхню та середню носові раковини.

Кістки лицевого черепа утворюють кісткову основу для органів чуття та початкових відділів травної та дихальної систем, що визначає їх будову. До кісток лицевого черепа належать парні кістки – верхня щелепа, носова, слізна, вилична, піднебінна, нижня носова раковина, непарні – нижня щелепа, леміш, під’язикова кістка.

Верхня щелепа бере участь в утворенні порожнин для органів чуття (очні ямки та носова порожнина), перегородки між носовою та ротовою порожнинами, в роботі жувального апарату; вона займає середню частину обличчя і складається з тіла та чотирьох відростків – лобового, виличного, альвеолярного, піднебінного. Тіло кістки містить велику повітроносну верхньощелепну пазуху (гайморову), яка широким отвором через середній носовий хід відкривається в носову порожнину. Верхньощелепна, клиноподібна, лобова пазухи та повітроносні комірки решітчастої кістки складають приносові пазухи, вистелені слизовою оболонкою. Лобовий відросток з’єднується з носовою частиною лобової кістки, виличний відросток – з виличною кісткою; альвеолярний відросток розташований по нижньому краю верхньої щелепи, він закінчується альвеолярною дугою, яка має заглиблення – вісім зубних альвеол для верхніх зубів. Піднебінні відростки разом з піднебінними кістками замикають знизу носову порожнину і відокремлюють її від ротової порожнини.

Носова кістка разом зі своєю парною кісткою утворюють кісткову спинку носа.

Слізна кістка з’єднується з лобовим відростком верхньої щелепи, вона утворює передню частину медіальної стінки очної ямки. На латеральній поверхні слізної кістки є слізна борозна, разом зі слізною борозною верхньої щелепи вона утворює ямку слізного мішка.

Вилична кістка розташована між верхньою щелепою, лобовою і висковою кістками, з’єднується з виличними відростками скроневої і лобової кісток, з верхньою щелепою та великим крилом клиноподібної кістки.

Піднебінна кістка розташована назад від верхньої щелепи, складається з двох пластинок, розташованих під прямим кутом, що доповнюють верхню щелепу. Горизонтальна пластинка бере участь в утворенні кісткового піднебіння, вертикальна – в утворенні латеральної стінки порожнини носа.

Нижня носова раковина є самостійною кісткою на відміну від верхньої та середньої носових раковин, які являються складовими решітчастої кістки; під нижньою носовою раковиною міститься нижній носовий хід, під верхньою – верхній носовий хід, під середньою – середній носовий хід. Нижній носовий хід з’єднується з порожниною очної ямки, середній і верхній носовий ходи з’єднується з повітроносними пазухами клиноподібної, верхньощелепної, решітчастої та лобової кісток.

Нижня щелепа є рухомою кісткою черепа, має підковоподібну форму, складається з тіла та двох гілок. Тіло розташоване горизонтально, на верхньому краї тіла є альвеолярна дуга, яка має 16 зубних альвеол. Вертикально вверх від тіла розташовані права та ліва гілки, кожна закінчується двома відростками – вінцевим, до якого прикріплюється скроневий м’яз, і виростковим, який закінчується голівкою нижньої щелепи, що бере участь в утворенні скронево-нижньощелепного суглоба. Судини і нерви заходять в тіло нижньої щелепи через підборідний отвір на її зовнішній поверхні.

Леміш – чотирикутна неправильної форми пластинка, входить до складу кісткової перегородки носа, її задній край розділяє задні отвори порожнини носа – хоани, які з’єднують порожнину носа з носовою частиною глотки.

Під’язикова кістка розташована між нижньою щелепою та гортанню, складається з тіла та двох пар ріжок – великих і малих; вона підвішується до основи черепа двома довгими фіброзними зв’язками, які йдуть від малих ріжків кістки до шилоподібних відростків вискових кісток.

З’єднання кісток черепа в основному представлені синдесмозами (швами), але є і діартрози (суглоби). Шви є зубчасті – між лобовою, тім’яними і потиличною кістками, лускаті – між висковою і тім’яною кістками, плоскі – між лицевими кістками, крім з’єднання вискової кістки та нижньої щелепи.

Скронево-нижньощелепний суглоб – між висковою кісткою та нижньою щелепою – еліпсоподібний, комбінований, простий, малоконгруентний; утворений нижньощелепною ямкою вискової кістки і виростковим відростком нижньої щелепи. Нижня щелепа може рухатись вверх, вниз, вперед, назад, в сторони.

Читайте также:  Хирургическая лигатура

Атлантопотиличний суглоб – еліпсоподібний, комбінований, простий; утворений виростками потиличної кістки і суглобовими поверхнями першого шийного хребця – атланта. Можливі рухи невеликої амплітуди вперед і назад навколо поперечної (фронтальної) осі та нахили голови на сторони навколо сагітальної осі.

Атлантоосьовий суглоб – комбінований, складається з одного середнього суглоба та двох бічних. Середній утворений зубом другого шийного (осьового) хребця та суглобовою поверхнею передньої дуги атланта; це простий суглоб, циліндричний, з однією вертикальною віссю обертання, навколо якої можливі повороти голови. Правий та лівий бічні суглоби утворені плоскими суглобовими поверхнями першого та другого шийних хребців, рухи в них можливі ті ж самі, що і в середньому суглобі.

Вікові, статеві та індивідуальні особливості черепа. З віком змінюється відношення черепа до довжини тіла – у новонародженого це співвідношення складає 1/4 частину, у дорослої людини – 1/8; в черепі новонародженого між кістками є прошарок сполучної тканини, і лише після 30 років відбувається окостеніння швів. Збільшення жувальних рухів з віком призводить до утворення кутів між тілом та гілками нижньої щелепи. У жінок об’єм черепа трохи менший, згладжені, не так виражені виступи, нерівності на кістках. Індивідуальні відмінності частіше виявляються у формі черепа; розрізняють три форми черепа: довгий та вузький (довгоголові люди), короткий та широкий (короткоголові), середній за довжиною та шириною (середньоголові).

Дата добавления: 2015-09-07 ; просмотров: 1714 ; ЗАКАЗАТЬ НАПИСАНИЕ РАБОТЫ

Череп человека выполняет функцию сохранности основного органа человеческого тела–мозга, который является центральной нервной системой всего организма. Строение черепной коробки эволюционно обязано быть прочным, но гибким, в отношении передач данных от тела к мозгу.

Его кости имеют множество переплетений и лабиринтов, удерживающие органы связи с окружающей средой и достаточную прочность, чтобы обеспечивать максимальную протекцию от внешних механических воздействий. На фото с описанием в статье изображены крупные и малые участки черепа и их соотношение друг с другом.

Анатомия — строение черепа

Строение черепной коробки состоит из двух основных зон: лицевые кости и мозговой отдел. В лицевых костях расположены органы, связующие человека с миром: зрение, обоняние, дыхание, слух, речь. Конструкция черепа включает 23 кости, 8 из них имеют пару по обеим сторонам головы, 7 – не имеют.

7 костей из общего числа, относящиеся к органам чувств, обеспечивают прочность черепа без дополнительного утяжеления за счет нестандартной формы и считаются воздухоносными.

Затылочная кость

Строение черепа человека (фото с описанием поможет сориентироваться в анатомическом расположении костей) включает одну из самых крупных костей – затылочную. Представляет она из себя плоскую, округлую правильной формы кость, имеющую широкое отверстие для позвоночного столба. Снаружи она выпукла, внутри – вогнута.

Это непарная кость и включает в себя 4 отдела, окружающие данное отверстие:

  • базилярную часть — впереди от отверстия для позвоночного столба (если смотреть на череп «лицом»);
  • две латеральные части, располагающиеся по сторонам от столба;
  • затылочная чешуя располагается позади от столба.

Базилярная часть имеет 4 угла и спереди переходит в клиновидный отдел, крепясь к кости с помощью хрящевого нароста. А латеральные части сливаются с височными, также соединяясь хрящевой тканью. Они располагаются вдоль позвоночного столба с обратной стороны, перетекая впереди в базилярную часть, сзади – в затылочную чешую. По мере перехода с края затылка к центру черепа, она утончается.

Клиновидная кость

Клиновидная кость спрятана внутри головы и имеет квадратную форму. По сторонам от нее разрастаются отростки кости. Сзади она переходит в затылочную, благодаря хрящевой ткани, которая со временем окостеневает, превращается в единую кость. Спереди от центральной части клиновидного кости существует небольшая выемка, рассчитанная на расположение гипофиза.

С передней стороны от отверстия для гипофиза, с каждой из его сторон существует еще два крошечных отверстия для проходящих нервов и глазной артерии. С обратной стороны клиновидная кость смотрит на носовую область, которая является скрытой носовой стенкой.

С обеих сторон от центра находятся дырочки, соединяющие нос с центральной системой. С той же стороны клиновидной кости, обе стороны отростки являются задними стенками глазниц. Эти отростки имею по определенное количество отверстий, которые служат проходами для нервов и сосудов ЦНС. Снизу отростки крепятся к небу.

Лобная кость

Вторая самая крупная черепная зона округлой формы, начинается с темени и оканчивается в середине глазниц, захватывая часть набора костей, формирующих нос. Это сплошная кость с обеих сторон, имеющая с внешней стороны надбровные дуги, надпереносье и лобные бугры. Лобная кость включает надвисочные дуги, и промежуток, захватывающую височную долю.

С внутренней стороны кость усыпана бороздками от прилегающих вен, ее центральную часть рассекает впадина от сагиттального синуса. В зоне надпереносья имеются отверстия, открывающие доступ в лобную пазуху, между ними расположена носовая кость. Лобная доля является сплошной, беспарной, преходящей в теменную, через венечный шов. По бокам она сливается с клиновидной и скуловой костями.

Решетчатая кость

Строение черепа человека (на фото с описанием показаны части решетчатой кости) включает еще одну кость, располагающуюся внутри черепного набора костей. Эта небольшая косточка принадлежит к ряду носовых.

Она включает в свою конструкцию верхушку с наростом, именуемый «петушиный гребень», имеющий по бокам «петушиные крылья» и низ, входящий в состав формирования носа. С разных сторон от «петушиного гребня», вдоль них, располагаются многочисленные отверстия для проходящих в мозг нервов.

По бокам «петушиных крыльев» размещаются плоские области, образующие части глазных впадин. В этих кусочках также располагаются по 1 сквозному ходу для сосудов. Низ решётчатой кости заполнен множеством каналов, визуально напоминающих лабиринт.

Сошник

Еще одна костная непарная пластина лицевого набора костей, формирующая перегородку носа, в паре с решётчатой костью. Она выглядит как трапециевидная плоская удлиненная косточка, которая к верху раздваивается на два лепестка, сливаясь в этом районе с клиновидной костью. Нижняя область соединяется верхнечелюстным отростком и нёбом.

Сошник состоит из 4 основных сторон:

  • небный;
  • решётчатый;
  • левый;
  • свободный.

Височная кость

Череп человека включает в свое строение парную кость, именуемую височной (как указано на фото с описанием). По бокам черепа из височных костей торчит скуловой отросток, являющийся ориентиром при рассмотрении одного из кусочков височной кости.

Внутри строения выпирает отросток, именуемый «пирамидой». Эта форма визуально похожа на морскую раковину. Ее поверхности включает два сквозных прохода для каменистых нервов.

Читайте также:  Антацид цвет

На вершине «пирамиды» находится полость слухового канала, выходящего в сонный в нижней костной части, расположенного у подножья скулового отростка. Там же рассекает кость лицевой нерв также выходящий в нижней части височной конструкции.

С наружной части, под отростком, располагается барабанная часть, относящаяся к ушной зоне и ямочка для крепления нижней челюсти. Внизу височной части проходят бороздки для языкоглоточного и блуждающего нерва. Там же размещается широкий выход для сонной артерии. Кость находится на периферии трех Костей — теменной, клиновидной и затылосной.

Теменная кость

Данная часть имеет свою пару и размещается в зоне черепного свода. Через обе ее части проходит сагиттальный шов. С затылочной частью она соединяется ламбдовидным швом, с лобной – венечным. С боковых сторон теменной кости проходят височные кости. Строение теменной кости сплошное, снаружи выпуклая часть, изнутри — и вогнутая.

Она включает 4 стороны:

  • сагиттальную;
  • затылочную;
  • чешуйчатую;
  • лобную.

Внутри она осыпана бороздками от мозговых извилин и сосудов. С сагиттальной части, в центре, расположено теменное отверстие. На внешней стороне расположены две височные полосы.

Нижняя носовая раковина

Строение черепа человека на фото с описанием можно увидеть в мельчайших деталях. Он включает небольшую кость, участвующую в образовании назальных отростков.

Форма ее продолговатая, находящаяся в скошенном виде внутри черепа. Своим верхом она касается обратной стороны челюсти и нёба (ее вертикальной части), а низом — верхнего нёба (прямой части).Другой верхний край является частью слезной кости. Под косточкой размещается нижний носовой ход.

Слезная кость

Парная кость, находящаяся в черепе, за носом.

Имеет кубовидную форму, соединяющуюся с соседними костными отделами со всех 6 сторон:

  • с лобным;
  • с решётчатой костью;
  • с верхней челюстью;
  • по бокам дополняет часть глазниц.

Слезная кость приходится малой частью глаза и пазухи носа. Задняя уплощенная часть кости имеет гребешок, передняя утонченная – борозду от слезного канала. Со стороны глазницы существует ямка для слезного мешка. Она переходит в основной носослезный канал.

Носовая кость

Строение черепа человека (на фото с описанием можно ознакомиться с более детальным строением) включает совокупность крупных и мелких костей, выполняющих одну функцию, в данном случае дыхательную. Носовая кость -эта миниатюрная пластина, дополняющая костное формирование носа, наряду со слезной.

Она вырастает из лобной и переходит в верхнюю челюсть. Кость имеет свою пару и по форме напоминает согнутую прямоугольную пластину. Ее части сходятся посредине благодаря межносовому шву. Верхний кончик слегка вздернут при переходе в лобную зону.

На поверхности носовой кости с обратной стороны имеется впадина от решётчатого нерва. Нижняя часть соединяется с верхней челюстью хрящами, формирующими нос живого человека.

Верхняя челюсть

Парная лицевая кость на носу. Ее шов начинается между двух передних зубов и оканчивается на переносице. Твердое образование имеет отношение к воздухоносным. Благодаря имеющимся в ней носовым пазухам, оно принимает участие в дыхании. Нижняя часть включает верхний ряд зубов и нёбо.

В составе имеются 4 поверхности:

  • переднюю;
  • подвисочную
  • нозальную;
  • глазничную.

Под глазницами, с обеих сторон верхнечелюстного отростка располагаются сквозные проходы, пронизываемые тройничными нервами. Образование входит в формирование глазниц, занимая большую ее часть.

Также она занимает значительный участок твердого неба, где и переходит в клиновидную кость. Между клиновидной и верхнечелюстной костью, в глазницах, имеются глазные расщелины. В подглазничной зоне челюсть под скосом переходит в скуловое образование, в районе переносицы – в лобное.

Небная кость

Парная кость, входящая в набор лицевых костей. Состоит она из тонких, хрупких стенок, формируя основной раздел неба, соединяющийся в верхней челюсти. Задняя ее часть включена в состав носовой стенки.

Кость сформирована в виде пластины с двумя краями, один из которых идет перпендикулярно другому под прямым углом. Перпендикулярная ее часть прилегает к клиновидной кости, горизонтальная – является частью внутреннего неба.

Скуловая кость

Парная маленькая кость, участвующая в образовании глазницы, берущая на себя функцию поддержания глаза и распределения давления во время жевания пищи. Скуловая кость является большей частью щеки, за счет дугообразного внешнего выступа.

Верхний ее отросток переходит в отдел лба, боковой и нижний в верхнюю челюсть. Сзади она встречается со скуловым отростком височного образования.
Над скуловым бугром расположен сквозной проход, через него протягивается скуловой нерв.

Кость имеет 3 поверхности:

  • латеральную;
  • височную;
  • глазничную.

Нижняя челюсть

Непарная, неправильной структуры кость, включающая подбородок и альвеолярную часть – нижний ряд зубов. Головками нижней челюсти крепится к височной кости. Ее форма имеет 3 части: корпус и 2 ветви. Фронтальная область имеет два сквозных хода по бокам, под клыками, для прохождения сухожилий, отвечающих за работу нижней челюсти.

Ветвь, на своей вершине, перетекает в две других возвышенности – мыщелковый кончик и венечный, соединенные дугообразной выемкой, вогнутой внутрь ветви. С обратной стороны челюсть имеет бороздки от челюстноподъязычных суставов и проход, ведущий внутрь челюсти.

Подъязычная кость

Небольшая сплошная кость, находящаяся под языком, водящая в систему речевого аппарата и работу нижней челюсти. Это независимая часть, не срастающаяся с остальными костями, крепящаяся к тканям за счет суставов и мышц. Располагается она под нижней челюстью в начале гортанного столба, ее передняя часть размещается на одной оси с окончанием коренных зубов.

Форма ее напоминает подкову. Структура кости состоит из основной пластины, имеющей справа и слева длинные и мелкие рога. С верхними рогами основная часть соединяется хрящевой тканью, малые растут из самого тела кости. Крупные рога крепятся к гортанному хрящу.

Движения подъязычной кости обусловлены работой языковых мышц, которые заставляют ее менять положение в момент речи и пережевывания пищи.

Система развития черепа, таким как мы его знаем на данном этапе эволюции, предоставила человеку возможность носить с собой важные элементы, участвующие в коммуникации, сохранении данных, анализе и других процессах, которые вмещаются всего в одну часть тела – голову.

Человеческий череп имеет уникальное строение в отличие от строения черепа других млекопитающих — только у разумного существа мозговой отдел находится выше лицевого.

Институт анатомии человека посвятил целый раздел изучению строения черепа, который получил название краниология, широко использующийся в антропологии. На фото с описанием указана эволюция черепа человека до настоящих времен.

Оформление статьи: Мила Фридан

Видео про анатомию черепа человека

Анатомия костей черепа:

Ссылка на основную публикацию
Через сколько после операции можно поднимать тяжести
Режим и ограничения после процедуры РЧА (процедура радиочастотной облитерации (абляции)) или ЭВЛК (эндоваскулярной лазерной коагуляции). Советы бывалого пациента - мне...
Через какое время начинает действовать кетанов
Через сколько действует кетанов? Я принимаю кетанов при болезненных "критических днях", очень хорошо помогает. Боль исчезает через 15-20 минут, что...
Через какое время после еды можно делать клизму
О свобождение и очищение человеческого организма от вредоносных шлаков, пагубных токсинов и прочих неполезных компонентов можно осуществлять несколькими способами. Одним...
Через сколько пройдет боль после удаления зуба
Мне вырвали нижний зуб мудрости 2 декабря. Операцию делали под наркозом - сделали укол и я заснула. Сразу после операции...
Adblock detector